ТАДАЛАФІЛ.

Тадалафіл є оборотним селективним інгібітором специфічної фосфодіестерази 5 типу (ФДЕ5) циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ). Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ5 тадалафілом веде до підвищення концентрації цГМФ в печеристому тілі статевого члена. Наслідком цього є розслаблення гладких м’язів артерій та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Тадалафіл не має ефекту у відсутності сексуального збудження.

Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ5. ФДЕ5 є ферментом, виявленим у гладких м’язах печеристого тіла, у гладких м’язах судин внутрішніх органів, у скелетних м’язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочку. Дія тадалафілу на ФДЕ5 є більш активною, ніж на інші фосфодіестерази. Тадалафіл є в 10 000 разів більш потужним щодо ФДЕ5, ніж у відношенні ФДЕ1, ФДЕ2, ФДЕ4 і ФДЕ7, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетних м’язах та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів активніше блокує ФДЕ5, ніж ФДЕ3 – фермент, який виявляється у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ5 у порівнянні з ФДЕ3 має важливе значення, оскільки ФДЕ3 є ферментом, який бере участь у скороченні серцевого м’яза. Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів активніше щодо ФДЕ5, ніж щодо ФДЕ6, виявленої в сітківці і є відповідальною за фотопередачу. Тадалафіл також виявляє дію у 9000 разів більш потужну щодо ФДЕ5 порівняно з його впливом на ФДЕ8, ФДЕ9 та ФДЕ10, і в 14 разів більш потужну щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ11. Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ8-ФДЕ11 дотепер не з’ясовані.

Тадалафіл покращує ерекцію та підвищує можливість проведення повноцінного статевого акту.

Тадалафіл у здорових осіб не викликає достовірної зміни систолічного та діастолічного тиску порівняно з плацебо у положенні лежачи (середнє максимальне зниження становить 1.6/0.8 мм рт.ст. відповідно) та у положенні стоячи (середнє максимальне зниження становить 0.2/4.6 мм рт.ст. . відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни ЧСС.

Тадалафіл не викликає змін розпізнавання кольорів (блакитний/зелений), що пояснюється низькою спорідненістю його до ФДЕ6. Крім того, не спостерігається впливу тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск та розмір зіниці.

З метою оцінки впливу щоденного прийому тадалафілу на сперматогенез було проведено декілька досліджень.

У жодному з досліджень не спостерігалося небажаного впливу на морфологію сперматозоїдів та їхню рухливість. В одному з досліджень було виявлено зниження середньої концентрації сперматозоїдів у порівнянні з плацебо. Зниження концентрації сперматозоїдів пов’язано з вищою частотою еякуляції. Крім того, не спостерігалося небажаного впливу на середню концентрацію статевих гормонів, тестостерону, ЛГ та ФСГ при прийомі тадалафілу порівняно з плацебо.

Відзначено покращення ерекції у пацієнтів з еректильною дисфункцією всіх ступенів тяжкості при прийомі тадалафілу 1 раз на добу.

Механізм дії у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ)

Інгібування ФДЕ5 тадалафілом, що призводить до підвищення концентрації цГМФ у печеристому тілі статевого члена, також спостерігається у гладкій мускулатурі передміхурової залози, сечового міхура та судинах, що їх кровопостачають. Розслаблення гладких м’язів судин призводить до збільшення перфузії крові в цих органах і, як наслідок, до зниження вираженості симптомів ДГПЗ. Релаксація гладкої мускулатури передміхурової залози та сечового міхура може додатково посилювати судинні ефекти.

Фармакокінетика.

Після прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Середня Сmax в плазмі досягається в середньому через 2 години після прийому внутрішньо. Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від їди, тому препарат Тадалафіл-СЗ можна застосовувати незалежно від їди. Час прийому (вранці або ввечері) не впливає на швидкість та ступінь всмоктування.

Фармакокінетика тадалафілу у здорових осіб лінійна щодо часу та дози. У діапазоні доз від 2.5 до 20 мг AUC збільшується пропорційно дозі. Css в плазмі досягаються протягом 5 днів при прийомі препарату 1 раз на добу.

Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з порушенням ерекції аналогічна фармакокінетиці препарату у пацієнтів без порушення ерекції.

Середній Vd становить близько 63 л, що вказує на те, що тадалафіл розподіляється в тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу у плазмі зв’язується з білками. Зв’язування з білками не змінюється за порушення функції нирок.

У здорових добровольців менше 0.0005% введеної дози виявлено у спермі.

Тадалафіл здебільшого метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 цитохром Р450. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт принаймні у 13 000 разів менш активний щодо ФДЕ5, ніж тадалафіл.

Отже, концентрація цього метаболіту не є клінічно значущою.

У здорових добровольців середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2.5 л/год, а середній Т1/2 – 17.5 год. (близько 36% дози).

Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів.

Здорові добровольці у віці 65 років і старші мали нижчий кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо, що виражалося у збільшенні AUC на 25% порівняно зі здоровими добровольцями у віці від 19 до 45 років. Ця відмінність не є клінічно значущою і не потребує підбору дози.

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК від 51 до 80 мл/хв) та середнього ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв), а також у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, експозиція тадалафілу ( AUC) приблизно подвоювалася. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, Сmax була на 41% вище порівняно зі здоровими добровольцями. Виведення тадалафілу за допомогою гемодіалізу незначне.

Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю (клас А та В за класифікацією Чайлд-П’ю) можна порівняти з такою у здорових добровольців. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П’ю) даних недостатньо. При призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю необхідно попередньо провести оцінку ризику та користі застосування препарату.

У пацієнтів з цукровим діабетом на фоні застосування тадалафілу AUC була меншою приблизно на 19% порівняно зі здоровими добровольцями. Ця відмінність не потребує підбору дози.

Показання.

еректильна дисфункція; симптоми нижніх сечових шляхів у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (для дозування 5 мг); еректильна дисфункція у пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози (для дозування 5 мг).

Режим дозування.

Препарат приймають внутрішньо.

Для пацієнтів з частою сексуальною активністю (більше 2 разів на тиждень): рекомендована частота прийому – щодня, 1 раз на добу по 5 мг, в один і той же час, незалежно від прийому їжі. Добова доза може бути знижена до 2,5 мг (1/2 таб. 5 мг) залежно від індивідуальної чутливості.

Для пацієнтів з нечастою сексуальною активністю (рідше 2 разів на тиждень) рекомендовано призначення препарату Тадалафіл-СЗ у дозі 20 мг, безпосередньо перед сексуальною активністю згідно з інструкцією з медичного застосування препарату.

Максимальна добова доза препарату Тадалафіл становить 20 мг.

ДГПЖ або еректильна дисфункція/ДГПЖ.

Рекомендована доза препарату Тадалафіл-СЗ при застосуванні 1 раз на добу становить 5 мг; препарат слід приймати приблизно в той самий час дня, незалежно від часу сексуальної активності.

Тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально.

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК від 51 до 80 мл/хв) та помірного ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв) корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК.

Побічна дія.

Найчастішими небажаними явищами у пацієнтів з еректильною дисфункцією та ДГПЗ є головний біль та диспепсія, а також біль у спині, міалгія.

З боку імунної системи: * нечасто – реакції гіперчутливості; рідко – ангіоневротичний оек2.

З боку нервової системи: * часто – головний біль; нечасто – запаморочення; рідко – інсульт1 (в т.ч. гостре порушення мозкового кровообігу по геморагічному типу), непритомність, транзиторні ішемічні атаки1, мігрень2, епілептичні припадки2, транзиторна амнезія.

З боку органу зору: * нечасто – нечіткість зорового сприйняття, больові відчуття в очному яблуку; рідко – порушення полів зору, припухлість повік, кон’юнктивальна гіперемія, неартеріальна передня ішемічна оптична невропатія2, оклюзія судин сітківки2.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – дзвін у вухах; рідко – раптова втрата слуху.

З боку серця1: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; рідко – інфаркт міокарда, шлуночкові порушення ритму2, нестабільна стенокардія2.

З боку з судів: * часто – “припливи” крові до обличчя; нечасто – зниження АТ3, підвищення АТ.

З боку дихальної системи: * часто – закладеність носа; нечасто – задишка, носова кровотеча.

З боку травної системи: * часто – диспепсія; нечасто – біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, діарея у пацієнтів старше 65 років, блювання, нудота.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип; рідко – кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона2, ексфоліативний дерматит2, гіпергідроз.

З боку кістково-м’язової системи: * часто – біль у спині, міалгія, біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи: * Нечасто – гематурія.

З боку статевих органів та молочної залози: * нечасто – тривала ерекція; рідко – пріапізм2, гематоспермія, кровотеча із статевого члена.

Інші: нечасто – біль у грудях1, периферичний набряк, втома; рідко – набряк особи2, раптова серцева смерть1,2.

1 Спостерігалися у пацієнтів, які раніше мали серцево-судинні фактори ризику. Однак неможливо точно визначити, пов’язані ці явища безпосередньо з цими факторами ризику, з тадалафілом, із сексуальним збудженням, або з комбінацією цих чи інших факторів.

2 Побічні реакції, виявлені при постмаркетинговому застосуванні, що не спостерігалися в ході клінічних плацебо-контрольованих досліджень.

3 Чаще спостерігалися, коли тадалафіл застосовувався у пацієнтів, які вже приймають гіпотензивні засоби.

Протипоказання до застосування.

Застосування препаратів, що містять будь-які органічні нітрати; наявність протипоказань до сексуальної активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи: інфаркт міокарда протягом останніх 90 днів, нестабільна стенокардія, виникнення нападу стенокардії під час статевого акту, хронічна серцева недостатність ІІ класу та вище за класифікацією NYHA протягом останніх 6 місяців, неконтрольовані аритмії, артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт.ст.), неконтрольована артеріальна гіпертензія, ішемічний інсульт протягом останніх 6 місяців; Втрата зору внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва (незалежно від зв’язку з прийомом інгібіторів ФДЕ5); одночасне застосування з доксазозином, іншими інгібіторами ФДЕ5, іншими варіантами терапії еректильної дисфункції зі стимуляторами гуанілатциклази, таким як ріоцигуат; хронічна ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); Вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до тадалафілу або до будь-якої речовини, що входить до складу препарату.

Оскільки немає достатніх даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П’ю), необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ цієї групи пацієнтів.

Необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам, які приймають альфа1-адреноблокатори, оскільки одночасне застосування цих препаратів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у деяких пацієнтів.

При застосуванні одноразової дози тадалафілу не спостерігається симптоматичної артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні з тамсулозином, селективним альфа1-адреноблокатором.

Препарат Тадалафіл-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із схильністю до пріапізму (при серповидно-клітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба).

Також слід бути обережним при одночасному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, еритроміцин, грейпфрутовий сік), гіпотензивними засобами, інгібіторами 5-альфа.

Застосування при вагітності та годуванні груддю.

Препарат Тадалафіл не призначений для застосування у жінок.

Застосування при порушеннях функції печінки.

Оскільки немає достатніх даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П’ю), необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ цієї групи пацієнтів.

Застосування при порушеннях функції нирок.

Протипоказане застосування препарату при хронічній нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв).

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК від 51 до 80 мл/хв) та помірного ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв) корекція дози не потрібна.

Застосування у дітей.

Протипоказано застосування препарату до 18 років.

Застосування у літніх пацієнтів.

Здорові добровольці у віці 65 років і старші мали нижчий кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо, що виражалося у збільшенні AUC на 25% порівняно зі здоровими добровольцями у віці від 19 до 45 років.

Ця відмінність не є клінічно значущою і не потребує підбору дози.

Особливі вказівки.

Діагностика еректильної дисфункції повинна включати виявлення потенційної основної причини, відповідне медичне обстеження і визначення тактики лікування.

Сексуальна активність має потенційний ризик для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Тому лікування еректильної дисфункції, зокрема. препаратом Тадалафіл-СЗ не слід проводити у чоловіків з такими захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована.

Є повідомлення про виникнення приапізму при застосуванні інгібіторів ФДЕ5, включаючи тадалафіл. Пацієнти повинні бути проінформовані про необхідність негайного звернення за медичною допомогою у разі виникнення ерекції, що триває 4 години та більше. Несвоєчасне лікування приапізму веде до пошкодження тканин статевого члена, внаслідок чого може настати необоротна імпотенція.

Безпека та ефективність комбінації препарату Тадалафіл-СЗ з іншими інгібіторами ФДЕ5 та видами лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується.

Як і інші інгібітори ФДЕ5, тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості, що може призводити до транзиторного зниження АТ. Перед призначенням препарату Тадалафіл-СЗ слід ретельно розглянути питання, чи не будуть пацієнти з серцево-судинним захворюванням піддаватися небажаному впливу за рахунок таких судиннорозширювальних ефектів.

Неартеріальна передня ішемічна оптична невропатія (НАПІОН) є причиною порушення зору, включаючи повну втрату зору. Є рідкісні постмаркетингові повідомлення про випадки розвитку НАПІОН, за часом пов’язані з прийомом інгібіторів ФДЕ5. В даний час неможливо визначити, чи існує прямий зв’язок між розвитком НАПІОН та прийомом інгібіторів ФДЕ5 або іншими факторами. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити прийом тадалафілу та звернутися за медичною допомогою. Необхідно повідомити пацієнтам, що у людей, які перенесли НАПІОН, підвищений ризик повторного розвитку НАПІОН.

Пацієнти з передбачуваним діагнозом ДГПЗ повинні пройти обстеження для виключення раку передміхурової залози.

Ефективність препарату Тадалафіл-СЗ у пацієнтів, які перенесли хірургічну операцію на органах малого тазу або радикальну нейрозберігаючу простатектомію, невідома.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.

У період лікування препаратом Тадалафіл-СЗ необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Передозування.

При одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг та пацієнтам з еректильною дисфункцією – багаторазово до 100 мг на добу, небажані ефекти були такі самі, що й при застосуванні нижчих доз.

Лікування: у разі передозування необхідно проводити стандартне симптоматичне лікування. При гемодіалізі тадалафілу практично не виводиться.

Лікарська взаємодія.

Вплив інших препаратів на тадалафіл.

Тадалафіл здебільшого метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Селективний інгібітор ізоферменту CYP3A4 кетоконазол (400 мг/добу) збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 312% і Сmax на 22%, а кетоконазол (200 мг/добу) збільшує експозицію однократної дози тадалафілу 15% щодо AUC і величин Сmax тільки для одного тадалафілу.

Ритонавір (200 мг 2 рази на добу), інгібітор ізоферментів CYP3A4, 2С9, 2С19 та 2D6, збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 124% без зміни Сmax. Незважаючи на те, що специфічна взаємодія не вивчалася, можна припустити, що інші інгібітори ВІЛ-протеази, наприклад, саквінавір, а також інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол та грейпфрутовий сік, можуть підвищувати концентрацію.

Роль переносників (наприклад, Р-глікопротеїну) у розподілі тадалафілу невідома. Існує можливість лікарської взаємодії, опосередкованої інгібування переносників.

Селективний індуктор ізоферменту CYP3A4, рифампіцин (у дозі 600 мг/добу), знижує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 88% і Сmax на 46%, відносно AUC і величин Сmax тільки для одного тадалафілу. Можна припускати, що одночасне застосування інших індукторів ізоферменту CYP3A4 (таких як фенобарбітал, фенітоїн або карбамазепін) також має знижувати концентрації тадалафілу у плазмі.

Одночасний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) та тадалафілу знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни AUC для тадалафілу.

Збільшення pH шлунка в результаті прийому блокатора гістамінових Н2-рецепторів нізатидину не впливало на фармакокінетику тадалафілу.

Безпека та ефективність комбінації тадалафілу з іншими видами лікування порушень ерекції або іншими інгібіторами ФДЕ5 не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується.

Вплив тадалафілу на інші препарати.

Відомо, що тадалафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Це відбувається в результаті адитивної дії нітратів та тадалафілу на метаболізм оксиду азоту II (NO) та цГМФ. Тому застосування тадалафілу на фоні нітратів протипоказано.

Тадалафіл не має клінічно значущої дії на кліренс препаратів, метаболізм яких протікає за участю цитохрому Р450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоферменти CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1.

Тадалафіл не має клінічно значущого впливу на AUC S-варфарину або R-варфарину. Тадалафіл не впливає на дію варфарину щодо протромбінового часу.

Тадалафіл не потенціює збільшення тривалості кровотечі, викликаного прийомом ацетилсаліцилової кислоти.

Тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості і може посилювати дію гіпотензивних препаратів, спрямоване на зниження артеріального тиску. Додатково у пацієнтів, які приймали кілька гіпотензивних засобів, у яких погано контролювалася артеріальна гіпертензія, спостерігалося дещо більше зниження артеріального тиску. Переважна більшість пацієнтів це зниження був пов’язані з гипотензивными симптомами. Пацієнтам, які отримують лікування гіпотензивними препаратами та приймають тадалафіл, повинні бути надані відповідні клінічні рекомендації. Не спостерігалося значного зниження АТ при одночасному застосуванні здоровими добровольцями тадалафілу та селективного альфа1А-адреноблокатора тамсулозину.

Одночасне застосування тадалафілу із доксазозином протипоказане. При застосуванні тадалафілу здоровими добровольцями, які приймали доксазозин (4-8 мг на добу), альфа1-адреноблокатор, спостерігалося посилення гіпотензивної дії доксазозину. Деякі пацієнти відчували симптоми, пов’язані зі зниженням АТ, включаючи непритомність.

Одночасний прийом ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ5, включаючи тадалафіл, протипоказаний, т.к. ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ5.

Досліджень лікарської взаємодії тадалафілу та інгібіторів 5-альфа-редуктази не проводилося, при їх одночасному прийомі слід бути обережним.

Тадалафіл викликає збільшення біодоступності етинілестрадіолу при прийомі внутрішньо.

Подібне підвищення біодоступності очікується при прийомі тербуталіну, проте клінічні наслідки не встановлені.

Тадалафіл не впливав на концентрацію етанолу, так само як і етанол не впливав на концентрацію тадалафілу. При високих дозах алкоголю (0,7 г/кг) прийом тадалафілу не викликав статистично значущого зниження середньої величини АТ. У деяких пацієнтів спостерігалися постуральне запаморочення та ортостатична гіпотензія. При прийомі тадалафілу у поєднанні з нижчими дозами алкоголю (0.6 г/кг) зниження АТ не спостерігалося, а запаморочення виникало з такою самою частотою, що при прийомі одного алкоголю.

Тадалафіл не має клінічно значущого ефекту на фармакокінетику або фармакодинаміку теофіліну.

Форма випуску та склад.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожево-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро таблетки білого або майже білого кольору.

Діюча речовина: тадалафіл 20 мг.

Допоміжні речовини : лактози моногідрат (цукор молочний) – 100.2 мг, лактози моногідрат (лактопрес) (цукор молочний) – 123 мг, целюлоза мікрокристалічна 102 – 53 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) – 17 мг, ) – 5 мг, кросповідон (Колідон CL) – 2 мг, гіпролоза екстра тонка (гідроксипропілцелюлоза) – 5 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 2 мг, натрію стеарилфумарат – 2 мг, натрію лаурилсульфат – 0.8 мг.

Умови зберігання та термін придатності.

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Основні параметри.

Назва: ТАДАЛАФІЛ Код АТХ: G04BE08 – Тадалафил.

If you have any type of inquiries regarding where and ways to utilize варденафіл це, you can call us at our web-page.